провідник — 1 іменник чоловічого роду, істота супровідник; залізничник; керівник провідник 2 іменник чоловічого роду тіло, яке проводить тепло, звук, електрику … Орфографічний словник української мови
провідник — I (той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості), проводир, проводар II ▶ див. ватажок, екскурсовод, керівник … Словник синонімів української мови
провід — I пр овід воду, ч. 1) Елемент з єднання, зв язку електричних пристроїв, приладів, вузлів. •• Електри/чні проводи/ ізольовані або неізольовані провідники електричного струму з одного або кількох дротів. Зазе/млювальний про/від провідник з малим… … Український тлумачний словник
провід — I (металевий провідник, дріт, признач. для пересилання електричного струму); жильник, кабель (у захисній оболонці); шнур (з кількох ізольованих жил); жила (перев. окремий провід жильника); жилка (телефонного жильника) II ▶ див. акомпанемент,… … Словник синонімів української мови
провід — 1 іменник чоловічого роду супровід; акомпанемент; керівництво; авангардна роль) провід 2 іменник чоловічого роду металевий провідник, дріт, призначений для передавання електричного струму * Але: два, три, чотири проводи провід іменник чоловічого… … Орфографічний словник української мови
провідниця — і. Жін. до провідник 1), 2), 4) … Український тлумачний словник
провідницький — а, е. Прикм. до провідник 1) … Український тлумачний словник
напівпровідник — а/, ч., фіз. Речовина, що володіє здатністю проводити електрику залежно від впливу зовнішніх чинників (температури, електричного поля, світла та ін.); посідає проміжне місце між металами та ізоляторами. •• Напівпровідни/к n ти/пу напівпровідник з … Український тлумачний словник
напівпровідник — [нап’і/ўпров ідни/к] ниека/, м. (на) ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў … Орфоепічний словник української мови
заводила — провідник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
